Наразі ще не подано жодної петиції

Відділ у Крижопільському районі Міжрайонного управління у Крижопільському та Піщанському районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

Реквізити Міжрайонного управління у Крижопільському та Піщанському районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області:

24600, Вінницька область, смт Крижопіль, вул. Героїв України, 68

тел.(04340) 2-18-87

Режим роботи:

щоденно, крім п’ятниці і суботи – з 8.00 до 17.15 год, 

у п’ятницю з 8.00 до 16.00 год,

у суботу (сектор державного земельного кадастру) – з 10.00 до 16.00 год.

Вихідний день – неділя.

Електронна пошта: е-mail: vzr_kri@ukrpost.ua

Керівний склад відділу

№п/п

Посада

Прізвище, ім’я, по-батькові

Контактні телефони

1.

Начальник Міжрайонного управління у Крижопільському та Піщанському районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

Краківський Сергій Олександрович

 

(04340) 2-18-87

2.

Начальник відділу у Крижопільському районі Міжрайонного управління у Крижопільському та Піщанському районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

Балюк Володимир Анатолійович

 

 

(04340) 2-10-66

3.

Завідувач сектору землеустрою, охорони та ринку земель

 

(04340) 2-10-66

4.

Головний спеціаліст-юристконсульт

Каухова Вікторія Володимирівна

(04340) 2-18-87

Основні завдання і функції Відділу у Крижопільському районі Міжрайонного управління у Крижопільському та Піщанському районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області:       

1) Відділ у Крижопільському районі Міжрайонного управління у Крижопільському та Піщанському районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі – Відділ) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України.

Відділ підпорядкований Держземагентству України та Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області.

Голова відповідної місцевої державної адміністрації координує діяльність Відділу і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

2). Відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученням Прем’єр-міністра України, наказами Міністарства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольстваУкраїни, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України та його заступників, наказами Держземагентства України, дорученнями Голови Держземагентства України та його заступників, актами відповідної місцевої держадміністрації та відповідного органу місцевого самоврядування, наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а також Положенням про Відділ.

3).Завданням Відділу є реалізація повноважень Держземагентсва України на території Крижопільського району.

4).Відділ відповідно до покладених на нього завдань:

− розробляє та подає для затвердження Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно – правових актів Мінагрополітики України;

− розробляє та подає для затвердження Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області план заходів щодо реалізації основних напрямів та стратегічних цілей діяльності Відділу;

− подає у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж району, села і селища, регулювання земельних відносин;

− бере участь у розробленні та виконанні галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, землеустрою, встановлення меж району, села і селища, у проведенні моніторингу земель, веденні державного земельного кадастру, територіальному плануванні, впровадженні географічних інформаційних систем, здійсненні топографо-геодезичної і картографічної діяльності;

− здійснює землеустрій відповідно до Закону України «Про землеустрій», у тому числі забезпечує проведення інвентаризації земель та забезпечує науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методичне проведення  землевпорядних,  землеоціночних робіт, пов’язаних із земельними торгами, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів

Положення про відділ

 

 

Роз’яснення щодо заміни раніше виданих державних актів на земельні ділянки

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлено, що раніше видані державні акти направо приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесенідо Державного реєстру земель їх державна реєстрація здійснюється не підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки держаної та комунальної власності).


► Право оренди на земельну ділянку виникає з моменту його реєстрації в Укрдержреєстрі

З 2013 року договори оренди земельних ділянок не реєструються, а реєструється тільки право оренди, яке виникає за цими договорами.

До реєстрації права оренди необхідно зареєструвати спочатку право власності на земельну ділянку. Тобто землевласник або уповноважена ним особа має взяти в територіальному органі земельних ресурсів витяг із Державного земельного кадастру та звернутися до Укрдержреєстру із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку. До заяви додаються документи, які посвідчують особу та підтверджують оплату нею коштів за реєстрацію права.

Таку ж дію має зробити і орендар після реєстрації права власності на земельну ділянку орендодавця, тобто звернутися до місцевого територіального органу державної реєстрації прав із заявою про реєстрацію права оренди, яке виникло в нього після укладання договору оренди. Крім вищеперерахованих документів, орендар до заяви має також додати договір оренди земельної  ділянки.

Якщо орендар по факту використовує земельну ділянку, надану для товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з умовами укладеного договору, але право оренди ним ще не зареєстроване, такі дії не можуть вважатися правопорушенням, оскільки:

прямої заборони щодо використання земельної ділянки до реєстрації права оренди чинне законодавство не містить;
технологічно неможливо таку земельну ділянку не використовувати до моменту реєстрації права  оренди.

Разом з тим, згідно із статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Тобто орендарю зареєструвати своє право оренди нехай і пізніше, але необхідно.


Витяг з Державного земельного кадастру: як його отримати і для чого він потрібний?

На сьогодні для відчуження земельної ділянки власником, для реєстрації права власності або права користування земельною ділянкою необхідно мати витяг з Державного земельного кадастру. Тобто цим документом підтверджується, що така земельна ділянка існує як об’єкт права та зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку можуть:

власники, користувачі земельної ділянки або уповноважені ними особи;
- спадкоємці (правонаступники – для юридичних осіб) осіб, зазначених у підпункті 1 цього пункту, або уповноважені ними особи;
- особи, в інтересах яких встановлено обмеження, або уповноважені ними особи;
- органи державної влади, органи місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом;
- особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, для виконання зазначених робіт (за дорученням власника, користувача або набувача права на земельну ділянку);
- нотаріус за дорученням власника земельної ділянки під час вчинення правочину щодо неї;
- особа, якій належить речове право на земельну ділянку.

Витяг з Державного земельного кадастру надається у двох примірниках, які підписує Державний кадастровий реєстратор та засвідчує свій підпис власною печаткою. Один примірник витягу заявникові, другий – зберігається у відповідному територіальному органі Держземагентства і долучається до Поземельної книги.

Витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу про земельну ділянкудля оформлення права на спадщину, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної реєстрації земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, які є безстроковими.


Право постійного користуваня земельною ділянкою не успадковується

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою-це право володіння і користування земельною ділянкою,яка перебуває у державній чи комунальній власності без встановлення строку.

Статями 316,317  Цивільного кодексу України передбачено,що право власності є право особи на річ(майно),яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння,користування та розпорядження майном. Розпорядження майном – це юридично забезпечена можливість визначити юридичну долю речі (передавати її у власність чи у користування іншим особам на підставі договору,заповідати,передавати у заставу тощо).

Слід зазначити,що право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатися нею,а відповідно спадкоємці не мають права успадкувати її за заповітом або за законом. Єдиним виключенням є право довічного успадкованого користування, яке виникло у деяких громадян за рішеннями місцевих рад з березня 1991 р. до травня 1992р. тобто до набрання чинності  Земельного кодексу України в редакції 1992р.Згідно із Земельним кодексом УРСР від 18грудня 1990р. який набув чинності 15 березня 1991р.громадянам надавалися земельні ділянки саме на такому праві і видавалися відповідні державні акти. У цьому випадку це право може бути успадковане.

Щодо набуття права на землю фізичними та юридичними особами,то відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель  державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,визначених цим Кодексом,або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі :

приватизації земельних ділянок, які перебувають у      користуванні громадян;
одержання земельних ділянок внаслідок приватизації  державних і комунальних сільськогосподарських підприємств,установ та організацій;
Одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.


Укладений до 2013 року договір є підставою для реєстрації права  оренди

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Якщо земельні ділянки були надані в оренду для створення фермерського господарства та укладені договори оренди  відповідно до чинного у 2012 році законодавства. Якщо  за об’єктивних причин ці договори оренди земельних ділянок не були зареєстровані територіальним органом земельних ресурсів у 2012 році, то сьогодні законодавство вимагає реєстрації не договору оренди землі, а права оренди, яке виникло за таким договором.

Враховуючи положення 58 статті Конституції, а також роз’яснення Державної реєстраційної служби України, за наявності підписаного договору оренди земельної ділянки та витягу з Державного земельного кадастру право оренди реєструється територіальними органами Державної реєстраційної служби.


Кожен спадкоємець реєструє право на свою частку земельної ділянки окремо

При оформленні права власності на успадковану земельну ділянку декількома співвласниками спочатку необхідно звернутися до районного управління земельних ресурсів та отримати витяг з Державного земельного кадастру щодо цієї ділянки. Якщо успадкована земельна ділянка внесена до бази даних Державного земельного кадастру, такий витяг спадкоємцям буде надано, якщо ж у базі даних відсутня інформація про цю ділянку, спадкоємцям необхідно буде звернутися до землевпорядної організації та замовити технічну документацію з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Метою цієї документації є внесення відомостей про неї саме до Державного земельного кадастру та на підставі цього надання витягу з цього кадастру спадкоємцям щодо успадкованої ділянки.

Наступним кроком має бути реєстрація права спільної часткової власності на земельну ділянку спадкоємців у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Для цього необхідно або самим звернутися до районного відділу Державної реєстраційної служби України із заявою про реєстрацію такого права, або ж звернутися до нотаріуса, який видав свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, оскільки нотаріус  також може зареєструвати право власності спадкоємців на земельну ділянку.

Звертаємо увагу на те, що з цього року кожному із спадкоємців видається витяг з Державного реєстру речових справ і правовстановлюючим документом для них вважається свідоцтво про право на спадщину з долученим до нього витягом з Державного реєстру речових прав на свою частку.


►  ПРО ЮРИДИЧНІ ОБОВ’ЯЗКИ ВЛАСНИКІВ ТА КОРИСТУВАЧІВ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Чинне законодавство покладає низку обов’язків на власників земельних ділянок та землекористувачів. Відповідно до статей 13 та 41 Основного закону України власність на землю не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Її використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Крім того, Конституція встановлює, що:

• кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст.66);

• кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67), в тому числі і плату за землю;

• кожен власник землі чи землекористувач зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст.68).

Ці конституційні обов’язки суб’єктів земельних відносин конкретизуються в Земельному кодексі України від 25 жовтня 2001 року, зокрема, ст.91 визначені обов’язки власників земельних ділянок, а ст.96 – обов’язки землекористувачів – вони ідентичні. Ці обов’язки мають загальний характер і поширюються на всіх власників земельних ділянок та землекористувачів незалежно від специфіки їх правового становища, виду та форми прав на землю, особливостей правового режиму земельної ділянки, порядку набуття прав на землю тощо.

Зокрема, згідно Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані:

а). забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

б). додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в). своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г). не порушувати прав власників суміжних ділянок та землекористува - чів;

ґ). підвищувати родючість ґрунтів  та зберігати інші корисні властивості землі;

д). своєчасно   надавати   відповідним   органам   виконавчої   влади  та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е). дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів  та охоронних зон;

є). зберігати  геодезичні  знаки,  протиерозійні  споруди,  мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж). за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.   


Про необхідність відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення при прийнятті у спадщину іноземцями та особами без громадянства

Відповідно до п.4 ст.81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Відчужити, тобто передати у власність (володіння, користування, розпорядження) іншій фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді чи державі. Відчуження може бути платне (купівля-продаж, міна) і безоплатне (дарування, спадщина).

Відповідно до статті 143 Земельного кодексу України право на земельну ділянку, яка не відчужена в установленому законом порядку, може бути припинено примусово в судовому порядку, якщо не здійснено відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства через встановлений строк.


ЯК УСПАДКУВАТИ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ, ЯКЩО В ЗЕМЕЛЬНОМУ АКТІ ВИЯВЛЕНО ПОМИЛКУ

Згідно з п.3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 спори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, якщо в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз’яснень, викладених в пунктах 10,11 Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Питання успадкування земельної ділянки, на яку спадкодавцеві не належним чином виготовлені та видані правовстановлюючі документи, вирішується в судовому порядку.

Одночасно необхідно врахувати, що відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України та пункту10 Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» право  власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (це може бути, наприклад, рішення ради про передачу у власність земельної ділянки).

Після визнання права власності на спадкове нерухоме майно у судовому порядку спадкоємець має замовити технічну документацію на земельну ділянку та зареєструвати її в Державному земельному кадастрі. Після чого спадкоємець має зареєструвати право власності на земельну ділянку в державному реєстрі прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».


Про вимоги стосовно оформлення договору оренди земельної ділянки

Договір оренди укладається в письмовій формі та має містити обов’язкові умови (істотні), відсутність яких є підставою для визначення договору не чинним.

Так, згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) істотними умовами договору є:

• об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

• строк дії договору оренди;

• орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

• умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

• умови збереження стану об’єкта оренди;

• умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

• умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

• існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

• визначення сторонами, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини;

• відповідальність сторін;

• умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця, у власності якого перебуває земельна ділянка, та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Строк дії оренди договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст.19 Закону).

Типовий договір оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. №220.


ЯКЩО НА ПРИСАДИБНІЙ ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ БУДУЄТЬСЯ МАГАЗИН ЧИ СКЛАД, ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЇЇ ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИ

Нагадаємо, що у 2010 році наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земельних ділянок. Цією Класифікацією передбачено, що земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) віднесені до земель житлової забудови та мають свій код КВЦПЗ – 02.01, а земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі – віднесені до земель громадської забудови і мають код КВЦПЗ – 03.07. Отже, це земельні ділянки різного цільового призначення і при використанні присадибної земельної ділянки під розміщення об’єкта  торгівлі необхідно змінювати цільове призначення такої земельної ділянки або її частини. Для цього власник має звернутися до землевпорядної організації та замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється. Після розробки проект подається на затвердження до місцевої ради. Рада приймає рішення про його затвердження або про відмову у його затвердженні. Відмовити у затвердженні рада має право у випадку невідповідності забудови плану зонування території та / або детальному плану території.


ЯК ПРИПИНИТИ НЕЗАРЕЄСТРОВАНЕ ПРАВО ОРЕНДИ

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі ліквідації юридичної особи-орендаря.

Отже припинення юридичної особи орендаря, яке підтверджене довідкою з ЄДРПОУ про виключення з цього реєстру такої особи, є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку.

Якщо такий договір оренди земельної ділянки був укладений у 2011 році та зареєстрований в органах земельних ресурсів (відповідно до вимог чинного на той час законодавства), зареєструвати право оренди вже неіснуючого орендаря у Державному реєстрі прав не можливо.

Пунктом 39 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року. №868, встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке набувається у зв’язку з настанням певної події, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.

Отже, вбачається, що у цій ситуації необхідно:

1.Звернутися до реєстраційної служби та отримати довідку про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фермерського господарства – колишнього орендаря.

2.Власнику земельної ділянки звернутися до реєстраційної служби з заявою щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, долучивши до заяви витяг з Державного земельного кадастру про реєстрацію в ньому земельної ділянки та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про виключення з нього фермерського господарства – колишнього орендаря цієї ділянки.

3.Новому орендарю звернутися до реєстраційної служби щодо реєстрації права оренди згідно з укладеним договором земельної ділянки.


ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВА НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ) НЕОБХІДНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО РАЙОННОГО СУДУ

Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року за №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність» право на земельну частку (пай) мали члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - КСП), в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишалися членами зазначеного КСП на час паювання , відповідно до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розмір в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) усіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними і не залежать від їх трудового внеску. Визначальним при паюванні землі є членство в цьому КСП.

Разом з тим, при паюванні майна КСП право членів підприємства  на пайовий фонд майна залежало від їх трудового внеску (наказ Мінагрополітики України від 15 грудня 2000 р. № 252).

Враховуючи  зазначене, громадянам для відновлення права на земельну частку (пай) необхідно звернутися до районного суду. Для забезпечення землею громадян, які були незаконно пропущені у списку-додатку до державного акта на право колективної власності і не отримали паю, в районі мав створюватися резервний фонд земель.


►ДЕТАЛЬНІШЕ ПРО ПРОЦЕДУРУ РЕЄСТРАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором за заявою:

• особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженою нею особи;

• власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи (має бути доручення);

• органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору подаються заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення такі документи:

• заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

• оригінал документації із землеустрою,  яка є підставою для формування земельної ділянки (проект відведення або технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки у випадку коли державний акт на право власності виданий до 2004 року);

• документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки  у формі електронного документа (тобто обмінний файл формату XML);

• документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної  ділянки (з 3 липня 2014 року – реєстрація безкоштовна – ред.).

Згідно із Розділом VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року (тобто видані державні акти на право власності), вважаючи сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення  (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки держаної  чи комунальної власності).

Реєстрація земельної ділянки здійснюється протягом 14 днів з моменту звернення.

Слід зазначити, що Верховною Радою України 5 червня 2014 прийнято Закон України  «Про внесення змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо скасування  плати за внесення відомостей та змін до них». З набранням чинності Закону плата за внесення відомостей до Державного земельного кадастру та змін до них справлятися не буде.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику видається безкоштовно витяг. Його термін дії безстроковий.

Після реєстрації земельної ділянки інформація надходить до Укрдержреєстру засобами  телекомунікаційного зв’язку, і навпаки.

При укладанні будь-якої цивільної угоди потрібно зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, якщо вона не була зареєстрована.


ПРО ПОРЯДОК РОЗПАЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Оскільки земельна ділянка, яку орендує фермерське господарство, це сільськогосподарська земельна ділянка державної власності, то рішення про надання дозволу на проведення паювання земель фермерського господарства та передачу цих земель у власність членам цього господарства прийматиме головне управління Держземагентства у області, яке протягом місячного строку має розглянути подані документи та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Відповідно до частини 4 статті 122 ЗКУ центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.Приватизація земель фермерського господарства його членами має здійснюватися в порядку, передбаченому для приватизації земель працівниками державних та комунальних підприємств, установ та організацій (ст. 25, ч. 3-6 ст. ЗКУ).

Так, зокрема, фермерське господарство на підставі рішення загальних зборів своїх членів має звернутися до територіального органу Держземагентства з клопотанням про приватизацію земель господарства. Територіальний орган Держземагентства в місячний строк розглядає клопотання та надає дозвіл фермерському господарству на розробку проекті приватизації земель.

При цьому, передача земельних ділянок із земель фермерського господарства у власність громадянам-членам цього господарства здійснюється після погодження проекту приватизації за їх заявами.

Перелік необхідних документів для розгляду питання про передачу у власність земельних ділянок громадянам – членам фермерського господарства із земель цього господарства відповідно до погодження проекту приватизації має містити:

● заяву громадянина – члена фермерського господарства про передачу йому у власність земельної ділянки із земель цього господарства;

● копію документа, що посвідчує особу (паспорт громадянина України);

● графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки, визначене за проектом приватизації;

● довідку про відсутність раніше набутого права на земельну частку (пай).


► ЗМІНА ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ: ПІДСТАВИ, ПОРЯДОК ТА УМОВИ. НАДАННЯ В КОРИСТУВАННЯ  ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК НАВКОЛО ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень. Наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року № 548 затверджена Класифікація видів цільового призначення земель.

Порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок регулюється ст. 20 Земельного Кодексу України. Зміна цільового призначення здійснюється згідно з проектами землеустрою, які у випадках, передбачених ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», підлягають обов’язковій державній експертизі. Для окремих категорій земель (сільськогосподарського призначення, особливо цінних земель) необхідне обов’язкове погодження з відповідним органом та визначена відповідними нормативними актами необхідність такої зміни.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, для відмови в державній реєстрації або визнання реєстрації недійсною (ст. 21 Земельного Кодексу України).

Земельні ділянки, які належать до земель водного фонду, визначені у ст.4, 88 Водного Кодексу України, п. «б» частини першої ст. 58, ст. 60 Земельного Кодексу України. Крім того, до них належать і землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але які за своїм призначенням сприяють його функціонуванню.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої ст. 83 Земельного Кодексу України, до земель комунальної власності, яку не можуть передаватися  у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків визначених цим Кодексом.

Водночас, органи виконавчої влади або місцевого самоврядування можуть передавати громадянам та юридичним особам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних  захисних смуг  для іншого використання, коли землі водного фонду фактично використовуватимуться як оздоровчі, рекреаційні або сільськогосподарські тощо (ст. 59 Земельного Кодексу України).

Щоб забезпечити збереженість водних об’єктів,  при наданні в користування земельних ділянок навколо них, у разу відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг, треба враховувати нормативні розміри прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного Кодексу України, та орієнтовні розміри  і межі водоохоронних зон , що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, з урахуванням конкретної ситуації.

Часто допускаються помилкових висновків про те, що ст.140 Земельного Кодексу України містить вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку. Тобто, не враховують, що зазначена норма закону встановлює вичерпний перелік таких  підстав у разі, коли право власності  набуто в установленому законом порядку. Разом з тим, якщо рішення, згідно з яким набуто право власності на спірну земельну ділянку, визнане незаконним, посилання на норми права ст. 140 Закону України не є правильними.


 ► НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ НА ПІДСТАВІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ УГОД

 Права на земельну ділянку набуваються також на підставі цивільно-правових угод, які не суперечать нормам цивільного та земельного законодавства, із врахуванням обмежень щодо  суб’єктивного складу покупців, а також щодо цільового призначення земельних ділянок.

У цьому зв’язку купівля-продаж, рента, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, у тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, відповідно до ст. 210 Земельного Кодексу України, повинні визнаватися недійсними – із наслідками, передбаченими відповідними нормами Цивільного Кодексу.


►НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ ЗА ДАВНІСТЮ КОРИСТУВАННЯ (НАБУВАЛЬНА ДАВНІСТЬ)

 Відповідно до ст. 119 Земельного Кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, що свідчили б  про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача її у власність або у користування на підставі набувальної давності здійснюється відповідно до ст. 118, 123 Земельного Кодексу та Закону України «Про оренду землі».

Зміст цих правових норм свідчить про те, що ст. 119 Земельного Кодексу не передбачає переваг для осіб, зазначених у ч. 1 цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю чи права користування. Зазначена норма надає цим особам лише право звернення до відповідного органу із клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов’язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

Як правило, суди обґрунтовано відмовляють у задоволенні позовів про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю (давністю користування).


► Припинення користування землею

На сьогодні відповідно до статтей 140 і 141 Земельного кодексу України підставами припинення права власності та права користування земельною ділянкою визнаються:

ЩОДО ПРАВА ВЛАСНОСТІ:

●добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

●смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

●відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

●звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

●відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

●конфіскація за рішенням суду;

●невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

ЩОДО ПРАВА КОРИСТУВАННЯ:

●добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

●вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

●припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

●використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

●використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

●систематична несплата земельного податку або орендної плати;

●набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

●використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.


►Щодо можливості використання земель у межах природоохоронних територій та об’єктів за іншим цільовим призначенням

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) землі природо-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природо-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 45 ЗКУ землі природо-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання природо заповідного фонду визначається законом.

Згідно зі статтею 45 ЗКУ землі природо-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природо-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон) на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

У межах цих територій можуть бути земельні ділянки іншого цільового призначення, які їх власники та користувачі використовують, але з певними обмеженнями, враховуючи специфіку територій та об’єктів природо-заповідного фонду. В деяких випадках при створенні об’єктів природо-заповідного фонду земельні ділянки вилучаються (викуповуються) і будь-яка діяльність, крім природоохоронної, на цих територіях забороняється.


►Щодо визначення правового статусу розробників проектів землеустрою

Частиною другою статті 26 Закону України «Про землеустрій» визначено, що розробниками документації із землеустрою є:

●юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

●фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядникам, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до пункту дванадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 11 квітня 2013 року №255 затвердженні Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою.

Відповідно до цього наказу:

технічне забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою – засоби обчислювальної та інформаційної техніки, технічні засоби для виконання геодезичних та інших робіт при здійсненні землеустрою;

технологічне забезпечення виконавців (розробників) робіт землеустрою – сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний процес для збору, ведення, контролю, накопичення, зберігання, поновлення, пошуку, перетворення, переробки, відображення, видачі, й передачі даних з метою виконання робіт із землеустрою.

Положеннями статті 66 Закону України «Про землеустрій» визначено, що сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, а також стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, які склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Відповідно до частини восьмої статті 68 Закону України «Про землеустрій» складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.


ЯК РАДІ ОФОРМИТИ ЗЕМЛЮ ПІД КЛАДОВИЩЕ ТА СМІТТЄЗВАЛИЩЕ?

Якщо кладовище та сміттєзвалище планується розмістити за межами населеного пункту на землях державної власності, то сільській раді необхідно звернутися спочатку до районного управління земельних ресурсів, аби визначитися, на яких саме землях державної власності мають розміщуватись ці об’єкти – сільськогосподарського чи іншого призначення. Якщо це сільськогосподарські землі – раді необхідно звернутися із клопотанням до Головного управління земельних ресурсів області про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення на них зазначених об’єктів. Після отримання дозволу рада має замовити такий проект. Після розробки проекту та державної реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі Головне управління Держгеокадастру в області приймає рішення про передачу в комунальну власність цих земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України. На підставі такого рішення складається акт приймання-передачі земельних ділянок.

Якщо ж землі, на яких планується розмістити згадані об’єкти, відносяться до державних земель несільськогосподарського призначення, то за дозволом на розробку проекту землеустрою раді слід звернутися до районної державної адміністрації, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України саме вона має право передавати земельні ділянки державної власності для будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району. А далі діяти у тому ж порядку, який описаний вище.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави або територіальної громади на неї. 


► ЩО СПРОЩУЄ ЗАКОН ПРО УНІФІКАЦІЮ ЗЕМЛЕВПОРЯДНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою».

Прийняття цього документа дозволить встановити єдині правила і підходи у сфері землеустрою та усунути розбіжності, які існували у чинному законодавстві.

У різних законах, які регулюють земельні відносини, одна і та ж документація із землеустрою називається по-різному і містить різні підходи до її погодження та затвердження.

Так само як термінологія, відрізняється і практика. Наразі законодавство лише вказує, що затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, Законом «Про землеустрій» та іншими законодавчими актами, в той час як ніякий порядок жодним законом не визначений. Тож землевпорядники, не маючи законодавчо визначених орієнтирів і правил, працюють здебільшого керуючись історичними традиціями, що склалися в тому чи іншому регіоні. При цьому правила гри можуть суттєво відрізнятись: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, виходячи виключно з місцевих традицій, вимагають або не вимагають надання дозволу на розробку документації, затверджують або не затверджують розроблену документацію, а якщо затверджують, то роблять це або до, або після прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність або користування.

Таке різноманіття практик створювало корупційні можливості для недобросовісних учасників ринку і чиновників, які можуть трактувати законодавство у вигідний для себе спосіб. Тому Держгеокадастр прийняв найактивнішу участь в розробці нового закону з метою максимального спрощення процедур та підвищення прозорості в земельних відносинах.

Даний закон вводить єдину термінологію, уточнює види документації із землеустрою, визначає їх склад і зміст. Також прийнятим документом визначений виключний перелік суб’єктів, які здійснюють погодження та затвердження конкретних видів документації із землеустрою та врегульований порядок такого погодження. Тож громадяни, що в майбутньому зіштовхнуться з незаконними вимогами чиновників, зможуть апелювати до чітких норм законодавства.

«Проекти землеустрою ми розробляємо з 90-х років, а їхній зміст і досі не був врегульований на законодавчому рівні. Це нонсенс! У результаті, можна виставити претензії до будь-якого проекту, тим більше, що його зміст нічим не регламентований, - характеризує поточний стан речей Голова Держгеокадастру Максим Мартинюк. - Чітке визначення цього питання одразу зменшить корупційні ризики та буде сприяти покращенню інвестиційного клімату в сфері земельних відносин».


ВИПРАВИТИ ПОМИЛКИ, ПОВ’ЯЗАНІ З АДРЕСАМИ БУДИНКІВ І ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК, МОЖЛИВО ЗА ПРОЕКТАМИ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ

Коли ми говоримо про адреси, то, насамперед, маємо на увазі поштові адреси, присвоєні об’єктам нерухомого майна. Окремо земельній ділянці адреса не присвоюється, а у випадку розміщення на ній будинку чи будівлі, вона автоматично отримує таку саму адресу. При цьому не всі земельні ділянки взагалі мають адреси. Так, наприклад, пайові земельні ділянки чи надані громадянам за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства не мають адреси. У державних актах на право власності, виданих їх власникам, у кращому випадку зазначається, що така ділянка розташована в межах певної сільської ради (селищної) ради, за межами такого-то села.

Тому для можливості ідентифікації земельної ділянки було прийнято рішення про присвоєння їй кадастрового номера. Тобто ідентифікувати земельну ділянку треба за її кадастровим номером. Якщо державний акт на право власності на земельну ділянку був отриманий до 2004 року – кадастрового номера – у державному акті могло і не зазначатися. Така земельна ділянка потребує реєстрації в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої землевпорядною організацією технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Для узгодження адрес, наприклад, житлових будинків та земельних ділянок, на яких вони розміщені, мешканцям цієї вулиці необхідно звернутися до місцевої ради з клопотанням про проведення інвентаризації даної вулиці.

Рада має замовити проект інвентаризації земель, затвердити його та за матеріалами цієї інвентаризації прийняти рішення про внесення змін до адрес житлових будинків та земельних ділянок, на яких розміщені ці будинки.

Матеріали інвентаризації є підставою для внесення змін до Державного земельного кадастру та, за необхідності, до Державного реєстру прав.

 Роботи з проведення інвентаризації можуть оплачуватися з місцевого бюджету, за рахунок громадян – мешканців цієї вулиці, або з інших джерел, незаборонених чинним законодавством.

Зауважимо, що відповідно до ч.2 ст. 209 Земельного кодексу кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, також можуть використовуватися органами місцевого самоврядування на проведення інвентаризації земель.


 ЗАБОРОНА НА ВІДЧУЖЕННЯ ПІДМОРАТОРНИХ ЗЕМЕЛЬ ПРИ ЗМІНІ ГРОМАДЯНСТВА ДІЄ!

Частиною п’ятою статті 22 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно з частиною третьою цієї ж статті землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

 Відповідно до частин третьої та четвертої статті 81 ЗКУ іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Серед підстав припинення права власності, визначених статтею140 ЗКУ, є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Питання припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, регулюється нормами статті 145 ЗКУ, якою, зокрема, встановлено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

При цьому, хоча статтями 143 та 145 встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку у разі не відчуження земельної ділянки іноземцями та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється у судовому порядку, - механізму реалізації цієї норми немає. Тобто, законом не визначено, хто має звертатися до суду з питанням припинення права власності такого іноземця і чи відшкодовується йому вартість земельної ділянки. Якщо відшкодовується, то повністю чи частково? Як визначити таку вартість – на підставі нормативної чи експертної грошової оцінки тощо? Крім того, слід враховувати норми Конституції України та міжнародного права щодо власності громадян.

Слід зазначити, що все зазначене вище стосується тільки випадку, коли іноземець або особа без громадянства набуває у власність земельну ділянку сільського господарського призначення.

У випадку, коли особа набула у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, будучи громадянином України, а потім з часом змінила громадянство, на неї вимога щодо обов’язкового відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення не розповсюджується, а дія мораторію, навпаки, розповсюджується.

Крім того, земельні ділянки несільськогосподарського призначення можуть перебувати у власності іноземців та осіб без громадянства.


►Електронний сервіс замовлення витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 

До відома громадян! На офіційному веб-сайті  Держгеокадастру функціонує електронний сервіс замовлення витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Розміщення відповідної відеопрезентації знаходиться за відповідною адресою 


Про індексацію нормативної громової оцінки земель

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України повідомляє.

За інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2015 рік становив 143,3%.

Враховуючи це, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті Податкового кодексу України, станом на 1 січня 2016 року становить 1,433.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - ІД 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003,2004 та 2006 роки не індексувалася.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 24.12.2015 № 909 - VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») встановлено, шо індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням 120 %.

Враховуючи викладене, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі,багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2015 рік становить 1,2


► Про індексацію нормативної грошової оцінки земель

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України повідомляє:

За інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2015 рік становив 143,3 %.

Враховуючи це, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289,2 статті Податкового кодексу України станом на 1 січня 2016 року становить 1,433.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік – 1,703; 1997 рік – 1,059; 1998 рік – 1,006; 1999 рік – 1,127; 2000 рік – 1,182; 2001 рік – 1,02; 2005 рік – 1,035; 2007 рік – 1,028; 2008 рік -1,152; 2009 рік – 1,059; 2010 рік – 1,0; 2011 рік – 1,0; 2012 рік – 1,0; 2013 рік – 1,0; 2014 рік – 1,249; 2015 рік – 1,433. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалися.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції  Закону України від 24.12.2015 №909 – VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням 120 відсотків.

Враховуючи викладене, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2015 рік становить 1,2.


Держгеокадастр запроваджує практику оприлюднення 100 % рішень щодо розпорядження землями

 Усі рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності будуть доступні для контролю громадськості та оприлюдненні протягом доби з моменту їх прийняття. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру  (Держгеокадастру) започатковує практику оприлюднення 100 % рішень, що приймаються її територіальними органами щодо передачі у власність чи користування земельних ділянок. Раніше відповідні накази фіксувалися виключно в рамках внутрішнього документообігу відомства.

Пілотний проект з оприлюднення даних щодо розпорядження землями  реалізується з 15 грудня на території Миколаївської та Чернігівської областей. Інформація буде розміщуватися в новому шарі на публічній кадастровій карті – шарі намірів, у якому будуть відображатися дозволи на розроблення документації із землеустрою. На кадастровому шарі будуть відображатися ділянки, стосовно яких прийнято рішення про передачу у власність. Спеціалістами відомства була розроблена технічна інфраструктура та було доопрацьоване програмне забезпечення Державного земельного кадастру, що надало можливість синхронізації публічної кадастрової карти з  електронними документами Держгеокадастру по всій країні.

У відкритому доступі буде надаватися інформація про географічне розташування ділянки (план викопіювання) та вихідні дані територіального органу Держгеокадастру, що приймав рішення щодо її передачі у власність чи користування. Оновлення інформації відбувається раз на добу, синхронноз оновленням інших масивів даних публічної кадастрової карти.

На виконання вимог Закону України «Про захист персональних даних» прізвища громадян – отримувачів земельних ділянок оприлюднюватися не будуть.

«Ми очікуємо потужного антикорупційного ефекту від цієї реформи, оскільки кожен чиновник тепер розумітиме, що будь-яке його рішення стосовно державних земель буде оприлюднене практично в режимі реального часу, − відзначив Голова Держгеокадастру Максим Мартинюк.

− У майбутньому Держгеокадастр планує доповнити функціонал Державного земельного кадастру можливістю подання клопотання про отримання земельної ділянки в електронному вигляді і таким чином зробити прозорими та публічними всі етапи розпорядження землями».

Розроблення нового функціоналу відбувалося без залучення додаткових фінансових ресурсів з державного бюджету і здійснювалося в рамках кошторису адміністрування Державного земельного кадастру, який становить 38,1 млн гривень на поточний рік.


►Як використовувати землю після ліквідації фермерського господарства?

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільгосппродукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону (ст..1 Закону України «Про фермерське господарство»). Згідно зі ст.. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із:

- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності;

- земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Землі фермерському господарству надаються для вирощування товарної сільськогосподарської продукції і це є землі товарного сільськогосподарського виробництва, а ,отже, підпадають під дію мораторію на відчуження та зміну цільового призначення (використання).

Тому у випадку ліквідації фермерського господарства як юридичної особи, земельні ділянки, що перебувають у власності його членів, але з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», мають використовуватися за призначенням, - тобто для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Нагадаємо, що відповідно до ст.21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради АР Крим, Ради міністрів АР Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Враховуючи вищезазначене, власники таких земель мають або самостійно їх використовувати за цільовим призначенням і створювати фермерське господарство, або передавати в оренду суб’єкту підприємницької діяльності.


► Як продавати половину будинку і земельної ділянки іншому співвласникові?

Чинне законодавство не передбачає можливості виділення окремої земельної ділянки для розміщення та обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель. Земельна ділянка надається для обслуговування цілого будинку. Тому угода купівлі-продажу укладається щодо частки в праві власності житлового будинку і земельної ділянки. При цьому при реєстрації права власності на придбані частки нотаріус скасовує запис про спільну часткову власність на будинок та земельні ділянки і реєструє право власності однієї особи на зазначене майно.


►Яка грошова оцінка має використовуватися при продажу земельної ділянки?

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок – капіталізований рентний дохід із ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами, а експертна – результат визначення вартості ділянки та пов’язаних із нею прав оцінювачем із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що:

нормативна грошова оцінка проводиться у разі:

- визначення розміру земельного податку;

- визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;

- визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом;

- визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

- розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

- відчуження земельних ділянко площею понад 50 гектарів, що належать до державної  або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд;

експертна грошова оцінка проводиться у разі:

- відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої цієї статті;

- застави земельної ділянки відповідно до закону;

- визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення;

- визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки;

- виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній частковій власності;

- відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України;

- визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором;

- рішення суду.

У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених цим та іншими законами України.

Нормативна оцінка чинна протягом календарного року.

Отже,

у випадку спадкування, міни та дарування застосовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок приватної власності;

експертна грошова оцінка застосовується при відчуженні державних та комунальних земельних ділянок;

при продажу земельних ділянок приватної власності може застосовуватися як експертна, так і нормативна грошова оцінка. Разом з тим, при укладанні договорів купівлі-продажу приватних земельних ділянок, як правило, застосовується експертна грошова оцінка.


►Про індексацію нормативної грошової оцінки земель

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання пункту 3 ст. 289 Податкового кодексу України повідомляє.

З інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2016 рік становив 112,4%.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році) встановлено, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків;для земель несільськогосподарського призначення – 106 відсотків.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік  –1,703, 1997 рік – 1,059, 1998 рік – 1,006, 1999 рік – 1,127, 2000 рік – 1,182, 2001 рік – 1,02, 2005 рік – 1,035, 2007 рік – 1,028, 2008 рік – 1,152, 2009 рік – 1,059, 2010 рік – 1,0, 2011 рік – 1,0, 2012 рік – 1,0,2013 рік – 1,0, 2014 рік – 1,249, 2015 – 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік становить 1,0 для земель несільськогосподарського призначення – 1,06.    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація