Наразі ще не подано жодної петиції

Сквер ім. Анатолія Бортняка

24 жовтня 2009 року в селі  Жабокричі, Крижопільського району відкрито сквер ім. Анатолія Бортняка.

Анатолій Агафонович  Бортняк відомий в Україні письменник, журналіст, громадський діяч. Залишив по собі десятки книжок високоталановитої лірики, серед якої особливе місце посідають вірші на громадянську тематику, наповнені любов'ю до України, вболіванням за її майбутнє, освітлені мудрістю, безкомпромісною, коли це було потрібно, щирістю і відвертістю думок і почуттів. Він жив Україною, її сьогоднішніми проблемами, особливо в сферах мови, культури, освіти.

Народився Анатолій Агафонович у с. Олександрівка, Тростянецького району, хоча все його «свідоме дитинство» пройшло в с. Жабокричі, Крижопільського району, де закінчив школу із золотою медаллю.

„Я хотів би залишитись на рідній землі деревом із лелечим гніздом на плечі, щоби мала куди повертатись із вирію душа", — казав за життя Анатолій Бортняк, досить скептично ставлячись до помпезних пам'ятників деяким „забронзовілим" колегам.

Хтозна, чи не ці слова стали поштовхом до ініціативи, з якою виступила Вінницька письменницька організація та комунальне підприємство „Вінниця облагроліс" на чолі з генеральним ди­ректором — літератором і невтомним відтворювачем народних подільських святинь — Михайлом Вдовцовим, — увічнювати лицарів українського духу в скверах та парках їхнього імені.

Тож на запрошення — посадити сквер імені Анатолія Бортняка під вікнами школи у селі Жабокричі Крижопільського району на Вінниччині, де вчителювали його батьки, відгукнулись численні друзі, колеги і шанувальники таланту видатного українського поета. В повному складі на висадження дерев прибуло Тростянецьке районне літоб'єднання „Джерело", яким багато літ опікувався за життя Анатолій Агафонович, письменники із Вінниці, Кіровограда, Дніпропетровська, керівники місцевих та обласних органів влади...

Дуб червоний, каштан їстівний, сосна уральська, клен канадський і чимало інших рідкісних дерев постали на алеї імені Анатолія Бортняка. І новий шелест свого листу й подих хвої вони отримали з рук родини поета — дружини Галини Павлівни, доньки Наталі та  колег-письменників із  Вінниці.

 

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація