Наразі ще не подано жодної петиції

Сміщук Роман Семенович

Герой Радянського Союзу

(18.11.1900 -29.10.1969)                                    

Роман Семенович Сміщук народився 18 листопада 1900 року в селі Волосо - Крикливець (тепер Крикливець) в родині селянина. Закінчив сільську приходську школу. В 1920 - 1933рр. працював агентом карного розшуку Ольгопільського повіту Кам'янець - Подільської губернії, на будівництві заводу «Азовсталь» в місті Маріуполь, а з 1934року працював в рідному колгоспі.

З3 квітня 1944 року по листопад 1945року Роман Семенович Сміщук перебував в рядах Рядянської Армії, брав активну участь у Великій Вітчизняній війні. Був на передньому краї боротьби з німецько-фашистськими загарбниками, виконував обов'язки командира взводу стрілецького полку, що входив до другого Українського Фронту.

В 1944 році поблизу міста Ясси зав’язався жорстокий бій з німецько-фашистськими загарбниками. Фашистські танки пливли грізною лавиною,змітаючи все на своєму шляху. В цей критичний момент Роман Семенович не розгубився він гранатами і пляшками із запалювальною сумішшю солдат Сміщук зупинив шість ворожих танків. Вони горіли довго викидаючи хмари чаду на ворожі окопи. А в частину вже надійшло привітання Військової ради фронту відважному бійцю: «Ваш приклад відваги і геройства ніколи не забуде радянський народ».

Після жорстокого бою опинився в госпіталі. На другий день воїн з явився до командира полку і попросився на передову.

Так закінчилось бойове солдатське хрещення Романа Семеновича на Румунській землі.

За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і героїзм Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 12 червня 1944 року стрілку 2-го Червонопрапорного стрілецького полку 50-ї стрілецької Запорізької Червонопрапорної дивізії червоноармійцю Сміщуку Роману Семеновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Командуючий другим Українським фронтом генерал Армії Р.Я.Маліновський особисто в бойовій обстановці вручив своєму земляку орден Леніна, та медаль «Золота зірка».

Удостоєний багатьох високих нагород.

В 1946р коли фронтовики повернулися додому, Романа Семеновича обрали головою колгоспу імені Петровського в селі Крикливець.

Помер в 29 жовтня 1969 року. Похований смт. Крижополі, де його іменем названа вулиця.

Зросту він був невисокого, але завжди підтягнутий, погляд гострий. Таким стоїть він на площі в Крижополі, відлитий у бронзі.                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Бичковський Олег Анатолійович                                      Герой Радянського Союзу                                             ( 08.11.1923 - 08.10.1943)

Бичковський Олег Анатолійович народився 8 листопада 1923 року в смт. Кодимі Одеської області в сім'ї залізничника. Батько – Анатолій Миколайович – працював телеграфістом, а мати – Вероніка Петрівна – діловодом при вантажній конторі.  В 1931 - 1941 роках навчався в Крижопільській середній школі Вінницької області. У школі він завжди відзначався старанністю і кмітливістю, був енергійним, життєрадісним та справедливим. Заповітною мрією Олега було здобути військову професію. Після закінчення школи поступив у Київське артилерійське військове училище. Закінчив училище, пішов на фронт

У званні лейтенанта, будучи командиром 2-ої батареї 130-го окремого протитанкового дивізіону 254-ої стрілецької дивізії 52 армії, починаючи з перших боїв на правому березі річки Дніпро, постійно брав участь у відбитті контратак противника. Батарея Бичковського витримала 4 шалених атаки ворога.

6 жовтня 1943 р. ворог під прикриттям танків атакував передній край стрілецького полку. У першій атаці Бичковським і його бійцями було підбито два німецькі танки і розстріляно з гармати близько 80 фашистів.

У другій атаці Бичковський сам особисто знищив 2 танки противника. Було знищено до 15 гітлерівців, інші кинулися тікати. У цьому бою Олег був два рази поранений, з поля бою піти відмовився. Третю атаку знову було відбито і знищено ще один німецький танк. Смертельно поранений  Бичковський попросив бійців покласти біля нього гармати. «Поки я живу, буду керувати боєм» – сказав він.

Четверту атаку бійці відбивали зі словами: «За командира! Вперед!».  Бичковський побачив відступ фашистів і відвагу вихованих ним бійців, заплакав і помер біля гармати.  Це сталося 8 жовтня 1943 року біля с. Хрещатик Золотоніського району Черкаської області. Похований у с. Бубнівська Слобідка того ж району.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1944р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 липня 1964 року № 788 Крижопільській середній школі, в якій навчався Бичковський Олег Анатолійович, присвоєно його ім'я. В 1968 році біля школи відкрито погруддя Бичковському О.А. Його іменем також названо декілька вулиць в смт. Крижополі та в селах району.

                                                                                                                                                                                                                                                  

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація