Наразі ще не подано жодної петиції

  Демчук Микола Демидович (нар. 22.10.1950р.)

Народився 22 жовтня 1950 року в селіЗеленянка,Крижопільського району  у сім’ї залізничника. Закінчив політехнічний технікум в м. Вінниці та МВТУ ім. Баумана в Москві. Вважається одним з кращих фотографів Володимира  Висоцького. Виставки робіт майстра художньої фотографії  відбулися в Москві та Польщі. Одну із своїх виставок він подарував Республіці Польща. Готується  виставка в Чорногорії. Його фотографії надруковані в різних видавництвах, на обкладинках книг, брошур. Бере активну участь у проекті інноваційного центру «Сколково».

Засідатель Ян видатний художник-живописець ( 13.11.1833-02.08.1893рр.)

Ян Засідатель народився 13 листопада 1833р. в с. Крикливець (тепер Крижопільського району). Народився «хрещеною власністю» З.Бжозовського, а потім став «холопом» Ксавери Бжозовської, коли вона виходила заміж за Генріха Грохольського.

Не лише природні дані, але й можливість бачити в будинку поміщика твори знаменитих майстрів, стимулювали схильність Івана до творчості. В маєтку Бжозовського, так само як і в маєтку Грохольського, була багата колекція авторів живопису, адже всім за взірець правив «Малий королівський двір» Потоцького в Тульчині. Іван виявив неабиякі здібності і 3. Бжозовський вирішив відправити його на навчання до Італії. Генерал - губернатор не дозволив видати кріпаку закордонний паспорт, але Ян Засідатель все ж згодом побував в Італії, де написав чимало полотен. Син Генріха Грохольського - Гарсум Грохольський був художником - живописцем і між хазяїном та кріпаком встановились дружні стосунки. Вони разом писали море, характерні портрети, робили начерки в Парижі і Римі. Художній рівень робіт свідчить про ґрунтовну академічну підготовку Яна Засідателя. Це дає можливість зробити припущення, що художник міг навчатись якийсь час як студент чи практикант - студієць у Санкт -Петербурзькій академії мистецтв. Ян Засідатель творчо працював у Вінниці близько сорока років. У розквіті творчих сил, на 60-му році життя Ян Засідатель помер від холери 2 серпня  1893 року. Тіло його було поховано на приходському кладовищі, що знаходилось за містом Вінницею, на так званій «Калічі», на місці, відведеному для холерних померлих.

   

…Різьблені фігурки!

Різьблення по дереву для мене

Така сама потреба, як дихати,їсти…

Крім нагальної потреби заробити гроші,

хотілося зробити щось прекрасне.

В.Танцюра.

Народився 17 березня 1954р. в с. Левків Крижопільського району.

З раннього дитинства любив малювати та майструвати, тому після закінчення школи навчався в Івано - Франківському художньому ПТУ № 14, де здобув спеціальність різьбяра художньої різьби по дереву (1972). Був різьбярем по дереву 5-го розряду на Знаменському меблевому комбінаті, художником – оформлювачем в колгоспі с. Голубече, у 1984-1989рр. - художником – оформлювачем 5-го розряду на Крижопільській ділянці Вінницького обласного  художньо-оформлювального комбінату. Живе в с. Левків Крижопільського району.

Постійним витоком натхнення для майстра є Яворівські різьблення, які він вивчав в учнівські роки. Яворівське різьблення було започатковане Й.Станьком у 1932р. Це - толочасто – виборна різьба, орнамент рослинних форм, гнучких ліній, тонові розтяжки від насиченого основного кольору до відтінку самої деревини. Володимир Танцюра зараховує себе до послідовників цієї витонченої схеми, працюючи, щоправда в об’ємній сюжетній скульптурі. Тонуванню його робіт також притаманна розтяжка коричневого кольору і художник прагне називати свої твори «яворівською скульптурою». Проте, майстер намагається не бути копіїстом технік інших митців, а мати власне бачення.

Видання творів В.І.Танцюри

Танцюра, В.І. Крижопільські викрутаси /В.І.Танцюра. - Вінниця: ПП «Едельвейс і К», 2008 .- 20 с.           

ТИШЕЦЬКИЙ ВАЛЕНТИН АНТОНОВИЧ, художник-живописець, член Вінницької обласної організації Національної спілки художників України ( нар. 20.09.1951р.)

      20 вересня 1951року, смт Крижопіль Вінницької області

         Тишецький В.А. розпочав свою трудову діяльність у 1969 році помічником машиніста Крижопільського Держлісгоспу. Після служби у лавах Радянської Армії працював робітником цеху пластиків у м. Львові, вчителем малювання у Крижопільській СЗШ №1. Малюванням захопився з раннього дитинства, займався в ізостудії Львівського Палацу піонерів, на підготовчих курсах у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва.

         У 1978 році закінчив Московське державне художнє академічне училище Пам’яті 1905 року.

         Пробував себе, створюючи художні роботи у різноманітних техніках. Початком творчої діяльності вважає 1985 рік, участь у республіканській виставці «Світ і молодь», де  експонувалося п’ять  робіт митця, дві з яких було закуплено Міністерством культури.

         У 1986 році взяв участь у конкурсі молодих художників у м.Києві. Ескіз «Мій батько бачив Котовського» було відзначено грамотою ЦК ЛКСМУ та  договором на картину, котра експонувалась і була закуплена на виставці « 70 років Жовтня» (Київ, 1987).

         З 1993 року – член Союзу художників України. Одну з рекомендацій дала народний художник СРСР, академік мистецтв Тетяна Нилівна Яблонська.

Весь життєвий і творчий шлях В.А.Тишецького пов'язаний з його малою батьківщиною. Тут він живе і працює. Під його вмілим пензлем оживають куточки старого Крижополя, незабутні подільські пейзажі, храми, обличчя земляків. Теми полотен різноманітні – природа рідного краю, портрети, історичні місця, побутові сцени. В його роботах відчутний дух нашого південного Поділля, відтворений ним у мальовничих краєвидах Тернівки, Голубечого, Вербки та інших довколишніх сіл. Для нового корпусу дитячого психоневрологічного санаторію художник писав панно, його полотна висять у районній лікарні, зокрема в дитячому відділені, в кабінетах голови райдержадміністрації та його заступника, у багатьох установах рідного міста, школах, лікарнях

Точного обліку своїх робіт Валентин Антонович не веде, але за чверть віку створено сотні високохудожніх картин, котрі є власністю Міністерства культури України, Посольства України у Казахстані, Управління у справах Кабінету Міністрів України, Верховної Ради, Адміністрації Президента України, Посольства України в Австрії, зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, Миргородському краєзнавчому та інших музеях, а також у приватних колекціях як в Україні і Росії, так і в багатьох країнах Західної і Східної Європи, у США, в Бразилії.

Художник працює у станковому та монументальному живописі, а також у книжковій графіці.

Основними творами вважає наступні: «Подільські етюди» (серія пейзажів), «Війна і мир», «Тополі. Зима на Поділлі», «Синьо-сонячне мереживо», «Польові трави», «Осінь в дубових лісах», «Портрет матері», «Сонячний промінь в холодній воді», «Мій батько бачив Котовського».

Книжкова графіка: ілюстрував перше видання книги Павла Халебського «Країна козаків» (упорядник – Микола Рябий), чим заслужено пишається, а також прозові твори земляків: Євгена Годованого «Затихаючі звуки полонезу», Григорія Сміщука «Батькова слава», Миколи Музичка «Шлагбауми долі»; поетичні збірки крижопільчан: Наталії Струтинської «Освідчення», Олега Губернатора «Времена года», Олени Гандзюк «Зелена заметіль», Миколи Завального «Крижопільські сувеніри», Михайла Йосипенка «На хвилях щастя».

Любить роботу під відкритим небом - етюди. Учасник багатьох живописних пленерів: у м. Хмільнику, м.Немирові, в с. Селищі, у Седнєві, в м.Одесі.

За свідченням мистецтвознавців, має свій, неповторний стиль : у вільний, широкий, сміливий мазок нічим не стримуваного кольору «вплавляється» вишуканість, витонченість, графічна трепетність деталі.  Художник постійно бере участь у національних та міжнародних виставках, конкурсах, і його роботи все більше знаходять свого шанувальника і визнання:

2000 рік, Міжнародний конкурс «2000 років під зіркою Віфлеєму». Робота «Потепліло» отримала приз журі колекціонерів.

2001 рік, Всеукраїнська художня виставка, присвячена 10-й річниці Незалежності України. Робота «Подільські етюди. Квітень» увійшла до каталогу «Сповідуємо Україну».

2001 рік, персональна виставка у м.Одесі. 2002 рік, Московська виставка «Сучасне українське мистецтво». Робота придбана Міністерством культури.

2005 рік, живописний конкурс «Польська архітектура в пейзажах Поділля». Зайняв І місце.

Полотна Валентина Тишецького неодноразово входили до десятки кращих творів ( із сотен робіт у різноманітних жанрах) та до каталогу на Міжрегіональній виставці творів образотворчого мистецтва «Артгалера» у місті Вінниці :

2004 рік – «Різдвяний день», 2005 рік – «Сонячний день в Україні»,

2007 рік – «Вінницька зима». 2008 рік – «Дотик зими»

З останніх досягнень: грудень 2006р., виставка «Вінницький вернісаж». Робота «Березень. Торжество православ’я» придбана Музеєм сучасного мистецтва у м.Києві. У 2007 році картину «Травень» відібрано для експозиції на виставці «Меморіал Куїнджі» у м.Маріуполі, котра відбувається раз у п’ять років.  Листопад 2008 року – на республіканській виставці до 70-річчя Союзу художників представлена картина «Життя селянське». У січні 2009 року картина В.Тишецького «Мисливські етюди» увійшла в буклет «10 кращих робіт  Різдвяної виставки» котра проходила у м.Вінниці. В даний час 9 робіт художника виставлено у галереї «Шарм» у м.Києві.

Написаний ним портрет академіка Д.К.Заболотного експонується в галереї портретів визначних діячів України в «Українському домі».

Зараз готує нову персональну виставку.

І сьогодні В.А.Тишецький невпинно працює над собою, над підвищенням своєї майстерності. Він завжди у пошуках нового, власного бачення світу, добору барв, гам, тонів.

Загостреність ліричного відчуття свого покоління художник міцно пов’язав з  глибоким корінням своєї землі, своєї роджини і в цьому віднайшов самобутність власного ціннісного вибору.

Щирість у відношеннях з оточуючим світом та жвавість  пензля художника є запорукою того, що доробок майстра знаходить відгук глядацької аудиторії, яка чекає на зустріч із ним від вернісажу до вернісажу.

Багаторічну творчу працю митця відзначено Грамотою Національної Спілки письменників України ( 2005р.), Грамотою ОДА та обласної ради ( 2006 р.)

 В.А.Тишецький – не лише талановитий художник, але й багатогранна непересічна особистість, залюблена у музику, в літературу, тонкий знавець поезії. Він один із засновників і активних членів «Літературно-мистецької вітальні», яка діє при Крижопільській центральній районній бібліотеці. Часто виступає перед молоддю, організовує невеликі пересувні виставки для земляків, чим сприяє збереженню і примноженню духовності рідного народу, прищеплює любов до прекрасного. Користується заслуженною повагою і любов’ю серед колег та земляків.

 

Мазуркевич Іван Вікторович, композитор, капельмейстер, керівник народного духового оркестру, (1915 – 1993рр.)

                                        В духовому оркестрі,

дорогий наш Маестро,

До визнання і слави був

нелегкий шлях

Музики твої в час

буремний і мирний

Дарували і радість

й хвилини звитяг...

У духовній скарбниці нашого району одне із чільних місць належить рицарю музики - відомому маестро, керівнику Городківського оркестру Івану Вікторовичу Мазуркевичу.

Із творчістю цього тонкого знавця духовного мистецтва знайомі не лише любителі музики області, а й далеко за її межами.

   Оркестр, створений і виплеканий ним, і сьогодні має велику славу. Народившись у подільському селі Городківка, він виступав на найвищих форумах, навіть у стінах Кремлівського палацу.

Держава високо оцінила його сумлінну працю - талановитому майстрові присвоєно звання заслуженого працівника культури, його нагороджено орденом Трудового червоного Прапора, десятками інших відзнак, призів та дипломів. Серед мирних нагород його груди прикрашала медаль "За бойові заслуги".

Але найбільшою нагородою для Івана Вікторовича є продовження його духовної місії. Сьогодні відомий оркестр очолює його молодший син Віктор. Справді мистецтво завжди розкриває нам індивідуальні риси людини, духовна музика - особливо.

    Сутність отих кількох хвилин звучання твору, які вбирають у себе цілу епоху, невідома навіть колегам, найближчим друзям - музикантам. Можливо, саме в них і полягає один із незбагненних секретів, які неминуче з’являються у того, хто приходить не для вдалого виконання, я б сказав, повтору-копіювання, а для творення власного світу, свого розуміння музики. Йдеться про одну із складових справжніх майстрів мистецтва, яка робить їх неповторними, недосяжними.

Іван Вікторович володів здатністю проникати в психологію характерів музикантів, визначати їх здібності і завжди знаходив, що підказати, навчити. Тактовно, по-доброму, без зверхності.

Якщо згадати, що Городківський духовий оркестр створений ним ще у воєнному 1939 році, все удосконалюючись, збагачуючись, радуючи слухачів все вищою майстерністю, виходячи на нові сходинки слави, то не важко зрозуміти - талант у І.В.Мазуркевича - природний.

   Коли з нагоди 75-річчя з дня народження та 60-річчя творчої діяльності музиканта-організатора за рішенням управління облдержадміністрації в Крижополі проходив огляд духових оркестрів області, присвячений ювіляру під девізом «Спасибі, маестро!», Іван Вікторович вийшов на сцену звеличений, одухотворений, зібраний, одна увага, ну справжній тобі Бог, симпатичний своєю людяністю, добротою. Впевнені, що таким він назавжди залишиться у нашій пам'яті, в пам’яті тих, хто доторкнувся до глибин його творчості.

 

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація